З німецької «глінтвейн» дослівно перекладається як «палаюче вино».
Попри популярність напою в північних країнах, його батьківщиною вважається Італія – країна з досить м’яким кліматом. Ще за часів Римської імперії вельможі любили проводити вечори в бесідах про високе, й обов’язковим атрибутом при цьому було вино з прянощами. Дозволити собі таке могли тільки дуже багаті люди, адже спеції в часи, коли мало хто подорожував, були на вагу золота.
Найпопулярнішими інгредієнтами для поєднання були бордо, або кларет, присмачені травою галангал.
Підігрівати напій стали ще в Середньовіччі. Так робили в північній Європі – у Британії та Скандинавії.
У Німеччині, де глінтвейн за шкалою народної любові міститься «між пивом і шнапсом», існує правило приготування, якого дотримуються з усією німецькою педантичністю – алкоголю має бути не менше 7%.
«Ліки» категорично не переносять розігрівання. Тому, якщо у вас щось залишилося, а виливати шкода, скористайтеся секретом барменів – заморозьте недопитий глінтвейн, а потім ароматні кубики льоду додавайте в коктейлі.
Щоб напоєм можна було милуватися і він довше зберігав тепло, його слід подавати у високих прозорих склянках з грубого скла.
Для водіїв або просто непитущих є вихід, як зігрітися взимку й одночасно підтримати веселу компанію: можна приготувати корисне і пахуче питво за рецептурою, замінивши тільки вино соком.
19 вересня відзначається Міжнародний день прянощів для глінтвейну.
Сподіваємося, фактами не втомили. Далі – три неймовірних рецепти напою.
Сидр не буде зайвим
Хоч глінтвейн частіше роблять із червоного вина, затяті любителі білого і шанувальники експериментів можуть посмакувати корисне «вариво» незвичного кольору. Для його приготування беремо 250 м